Газові вогнегасники призначені для гасіння займань в електроустановках під напругою до 1000 В, займань в музеях, картинних галереях, бібліотеках, архівах, банкових сховищах тощо.
Вони не призначені для гасіння займання речовин, горіння яких може відбуватися без доступу повітря (алюмінію, магнію та їхніх сплавів, натрію, калію).
У вуглекислотних вогнегасниках в якості вогнегасної речовини застосовується двоокис вуглецю (вуглекислота), а в аерозольних і вуглекислотно-брометилових — спеціальні газові суміші.
Принцип гасіння газовим вогнегасником
Робота газового вогнегасника заснована на витисненні заряду двоокису вуглецю під дією надлишкового тиску, який задається при наповненні вогнегасника. Двоокис вуглецю знаходиться в балоні під тиском 5,7 МПа (58 кгс/см2) при температурі навколишнього повітря 20 °С. Максимальний робочий тиск у балоні при температурі 50 °С не повинен перевищувати 15 МПа (150 кгс/см2).
При відкриванні запірно-пускового пристрою, заряд вуглекислоти по сифонній трубці надходить до разтрубу. При цьому відбувається перехід двоокису вуглецю зі скрапленого стану в твердий (снігоутворюючу форму), що супроводжується зниженням  його температури до –70 °С.
Вогнегасна дія вуглекислоти заснована на охолодженні зони горіння та розведенні горючого парогазоповітряного середовища інертним (негорючим) газом до концентрацій, при яких реакції горіння припиняються.
Порядок приведення в дію вогнегасника:
— тримаючи вогнегасник за рукоятку, направити його розтруб на осередок пожежі;
— відкрити вентиль вогнегасника, обертаючи маховичок проти годинникової стрілки.
Під час роботи вогнегасника (викиду вуглекислого снігу через розтруб) не дозволяється брати рукою за разтруб, щоб уникнути обмороження.

Відображаються усі з 5 результатів